Новости о Днепре


 

21 вересня 2017 р.

Інформацію про Всеукраїнський круглий стіл "Річка Дніпро. Минуле. Сьогодення. Майбутнє.» присвячений Міжнародному дню Дніпра та ЗВЕРНЕННЯ (укр., англ.) учасників заходу до органів ЄС щодо екологічного майбутнього нашої країни та долі її населення опубліковано на сторінках ЗМІ

«Чистих річок майже не залишилось», газета «Голос України» від 07.09.2017
http://www.golos.com.ua/article/293261
«Дніпро. Минуле. Сьогодення... Майбутнє?», газета «Голос України» від 07.09.2017
http://www.golos.com.ua/article/293254
«Річка Дніпро. Минуле. Сьогодення. Майбутнє.», газета «Нація і держава», липень 2017 р., стор. 16
http://cun.org.ua/nid/650--28--07--2017--07.pdf
«Любіть Україну… І Дніпро, і кручі», газета «Нація і держава», серпень 2017 р., стор. 12
http://cun.org.ua/nid/651--28--08--2017--08.pdf

 

30 серпня 2017

Відкритий лист до Президента України з проблем р. Дніпро опубліковано у тижневику "2000" №40 (790) від 7-13 жовтня 2016, сс. В1, В5 (http://www.2000.ua/arhiv-nomerov/ezhenedelnik-2000/40790-7--13-oktjabrja-2016-g_/ ), а також на сторінках Інтернет видання http://portmone.name/ekologiya/spasempismoprez.html .

1 листопада 2016

ПОД УГРОЗОЙ В РОДНОЙ СТИХИИ: РЫБЫ БАССЕЙНА ДНЕПРА, КОТОРЫХ МЫ ПОТЕРЯЛИ И МОЖЕМ ПОТЕРЯТЬ

Міхєєв О. В., головний науковий співробітник відділу ЕОТП, доктор біологічних наук

 

 

10 червня 2016 р.

 

ПОСЛЕДСТВИЯ РАЗРУШЕНИЯ ПЛОТИН ГИДРОТЕХНИЧЕСКИХ ОБЪЕКТОВ

КАК ФАКТОРЫ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО РИСКА

 

Строительство плотин и дамб, перегораживающих реки и другие водотоки, своим назначением имеет создание водохранилищ, т.е. аккумуляции больших объемов воды для использования водной энергии, улучшения условий судоходства и водозабора из реки и др. Плотины и водохранилища существенно воздействуют на реку и прилегающие территории: изменяются режим стока реки, температура воды, продолжительность ледостава; затрудняется миграция рыбы; берега реки в верхнем бьефе затопляются; меняется микроклимат прибрежных территорий и др.

Современные хвостохранилища горно-обогатительных комбинатов представляют собой сложные гидротехнические сооружения, огражденные системой плотин и дамб. Плотины и дамбы хвостохранилищ сооружаются для ограждения этих техногенных объектов и накопления в них значительных объемов отходов обогащения (хвосты и вода) полезных ископаемых. Обычно хвостохранилища сооружают в понижениях рельефа: балках, котловинах, распадках. Старые хвостохранилища, чаще всего, выполнены без учета фильтрации и других факторов, нередко становятся источником экологической опасности, в том числе, источником загрязнения грунтовых вод и воздушной среды (например, при пылении).

Масштабы зарегулирования плотинами и дамбами речной системы в Украине (более 73,4 тыс. рек и ручьев, общая протяженность которых составляет свыше 259 тыс. км) существенно превышает все допустимые нормы. На малых реках сооружено свыше 23 тыс. искусственных водоемов - водохранилищ и прудов, площадь которых свыше 1,5 тыс. км2. По количеству прудов и водохранилищ выделяются бассейны Днепра, Южного Буга и Днестра. Самые крупные водохранилища сооружены на Днепре, где гидроэнергетическая отрасль представлена шестью крупными ГЭС и водозащитными сооружениями (308 км дамб, 325 км берегоукреплений, 31 насосная и 3 компрессорных станций). Общая площадь днепровских водохранилищ превышает 7 тыс. км2 , а полный объем - 30 км3.

Объем Ладыжинского водохранилища на Южном Буге, Карачуновского на Ингульце, Печенежского на Северском Донце, Краснооскольского на Осколе - более 100 млн м3. Около 60 водохранилищ имеют полный объем от 10 до 100 млн м3, объем остальных не превышает 10 млн м3.

В Криворожском железорудном бассейне обогащение магнетитовых кварцитов сопровождается получением огромного количества тонкозернистых отходов, выход которых колеблется от 53 до 65 % объема добычи полезного ископаемого. При этом в хвостохранилища горно-обогатительных комбинатов ежегодно перекачивается около 2,5 млрд м3 пульпы с массовой долей твердых частиц 3-5%. В настоящее время под хвостохранилищами в Кривбассе занято более 7 тыс. га плодородных земель, которые заскладированы около 3 млрд т жидких отходов обогащения.

В случае прорыва плотины или дамбы на подобных техногенных объектах последствия для окружающей среды могут быть катастрофическими.

В связи с этим, хотелось бы привести статистические данные об аварийных ситуациях на гидротехнических объектах мира.

По данным Международной комиссии по большим плотинам (СИГБ) в
настоящее время в мире построено более 45000 больших плотин, более 60% из них являются грунтовыми. Наибольшее число подобных плотин в Нидерландах (100%) и в Англии (67%), наименьшее - в Норвегии (1%) и в Австрии (12%). Приблизительно на 40% плотин различных типов были зафиксированы аварии, а также прорывы напорного фронта. По Украине подобные статистические данные, к сожалению, отсутствуют

Как показывает опыт эксплуатации гидротехнических сооружений, в зависимости от типа плотины общее число аварий на них составляет:

Тип плотины

Количество аварий, %

Земляные

53

Защитные дамбы из местных материалов

4

Бетонные гравитационные

23

Арочные железобетонные

3

Плотины других типов

17

Всего

100

 

В зависимости от причин возникновения, частота аварий на гидротехнических сооружениях распределяется следующим образом:

 

Причина разрушения

Частота, %

Разрушение основания

40

Недостаточная способность водосборов

23

Конструктивные недостатки

12

Неравномерная осадка

10

Высокое пỏровое (капиллярное) давление в намытой плотине

5

Военные действия

3

Сползание откосов

2

Дефекты материалов

2

Землетрясения

1

Неправильная эксплуатация

2

Всего

100

 

Таким образом, плотины и дамбы всегда несут угрозу окружающей среде вследствие возможности их разрушения.

Например, прорыв плотины самой верхней по течению Днепра Киевской ГЭС может привести к следующим последствиям (см. Методичні вказівки до розрахунку наслідків прориву гідроспоруд / Укл.: О.П. Білоусов, Ф.І. Максименко. - Дніпропетровськ, ПДАБА 2007):

а) при прорыве плотины Киевской ГЭС 4-х метровая волна накроет: через 3 минуты ж/м Оболонь; через 5 минут ж/м Троещина; через 15 минут ж/м Подол; через 30 минут ж/м Русановка;

б) только в Киеве погибнет около 100 тысяч человек;

в) по течению Днепра будет разрушено почти тридцать городов, сотни поселков и сел;

г) возникнет угроза затопления Запорожской АЭС;

д) радиоактивный ил загрязнит до трети территории Украины.

Последствия разрушения плотин кроме уничтожения городской, поселковой или сельской инфраструктуры жизнеобеспечения всегда связаны с загрязнением водных объектов.

Так, после сильного дождя в 1983 году произошел прорыв грунтовых дамбы хвостохранилища калийного завода в Стебнике. Огромная масса концентрированной рапы и твердых отходов (ила) хлынула в бассейн р. Солонице, а из нее - в р. Тысменица и дальше в р. Днестр и Черное море. Суммарная масса этого выброса составила более 5 млн т, это был селевой поток с мощным гидравлическим напором. Огромная масса соляных отходов загрязнила всю окружающую территорию (реки, сады, огороды, поля, леса), что нанесло ущерб флоре и фауне района, а также гидробионтам рек Солонице, Тысменицы, Днестра и Черного моря.

После аварии на золоторудном месторождении Бая-Маре (Румыния) в 2000 году в результате прорыва дамбы 100 тысяч кубических метров воды, загрязненных цианидами и тяжелыми металлами, попало в реки, в том числе Дунай.

Во время ливневых дождей в 2009 году произошел прорыв дамбы на Карамкенском хвостохранилище цианидов (Магаданская область). Эта дамба на речке Туманной удерживала  несколько миллионов тонн отходов золотодобывающего производства. В них цианиды, ртуть и весь спектр остальных тяжелых металлов. Ядовитые отходы хлынули вниз по течению рек Хасын и Армань, по берегам которых стоят поселки Карамкен, Палатка, Хасын, Стекольный, Сплавная, Армань и другие, где проживают десятки тысяч людей. Крое того, что были смыты жилые дома, жители этих поселков подверглись  смертельной опасности в случае употребления отравленной воды в пищу.

Масштабные последствия имела экологическая катастрофа, произошедшая в 2010 году на крупном заводе Ajkai Timfoldgyar Zrt по производству алюминия в районе города Айка, в 160 километрах от Будапешта (Венгрия) (рисунок 1). В результате разрушения плотины, сдерживающей резервуар с ядовитыми отходами, произошла утечка приблизительно 1,1 млн м3 токсичного вещества - красного шлама. Это привело к затоплению территории трех областей - Веспрем, Ваш и Дьер-Мошон-Шопрон.

 

gp027bn_novey_razmer====

 

Рисунок 1- Прорыв дамбы хвостохранилища красных шламов на заводе Ajkai Timfoldgyar Zrt (Венгрия) (Источник: http://www.rosphoto.com/travel/vengria_ecology-56)

 

Прорыв дамбы в 2015 году в городе Bento Rodrigues на юго-востоке Бразилии вызвал затопление обширных территорий токсичными хвостами железорудного производства компании Samarco. Потоки грязи уничтожили весь город и часть двух штатов, разрушили сотни домов, оставили без воды около 250000 жителей, загрязнили реку Риу-Доси и водохранилища по меньшей мере 15 млн м3 токсичных отходов. Помимо гибели диких животных, пульпа, содержавшая в том числе такие тяжелые металлы, как мышьяк, привела к разрушению основного источников существования тысяч людей и поселений: 80 процентов местных жителей жили за счет реки. Загрязнение коснулось пляжей Атлантического океана, куда впадает эта река.

Имеется трагический опыт гидравлических катастроф на Днепровских гидрообъектах и у нас. После нападения Германии на СССР при отступлении советских войск 18 августа 1941 г. плотина Днепровской ГЭС была взорвана спецподразделениями НКВД, оборудование машинного зала уничтожено (рисунок 2).

 

0d2746d4ca5026cfec5f67cca7c===

 

Рисунок 2 - Разрушенная плотина ДнепроГЭС (1941 г.)

 

Вследствие взрыва 20 тонн взрывчатки (аммонала) образовалась гигантская пробоина в плотине, спровоцировавшая волну высотой до 10 метров, которая смыла прибрежную городскую полосу, плавни острова Хортицы и дошла до соседних украинских городов - Никополя и Марганца. В результате погибли до 20 тыс. человек красноармейцев и 80 тыс. человек  местного населения и беженцев. В плавнях и береговой зоне также погибли тысячи голов скота, были уничтожены огромные запасы промышленного оборудования и военных материалов, десятки тысяч тонн продуктов питания [см. Мороко В.М. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – Вип. XXІХ. – С. 197–202]. Осенью 1943 г. при отступлении немцев плотина ДнепроГЭС снова была взорвана. Данные о жертвах этого подрыва отсутствуют.

Приведенные примеры разрушения плотин и дамб на гидротехнических объектах мира и Украины свидетельствует о существенном риске возникновения катастрофических ситуаций на этих техногенных объектах. Это требует существенных денежных средств для поддержания плотин и дамб в безопасном состоянии, а также охраны этих объектов.

Решая проблемы безопасности функционирования гидротехнических объектов и проблемы восстановления экосистемы реки Днепр, следует обратиться к комплексному изучению последствий управляемого спуска днепровских водохранилищ.

Опыт США, где уже реализовано более 300 проектов по спуску и демонтажу плотин и электростанций на них, и наш опыт наблюдения за развитием речных и прибрежных экосистем после понижения уровня воды в Днепровском водохранилище в результате подрыва плотины ДнепроГЭС в 1941 и 1943 годах свидетельствуют об относительно быстром (иногда до 100 лет) восстановлении речной экосистемы и существенном повышении безопасности гидротехнических объектов.

Заведующий отделом,

старший научный сотрудник,

канд. техн. наук

Н.А. Емец,

 

 

 

 

 

31 травня 2016 р.

ДИСКУСІЯ

стосовно екологічного оздоровлення водозбірного басейну р. Дніпро

 

У цьому матеріалі наведено інформацію стосовно відношення влади на самому високому рівні до важливих загальнонаціональних проблем на прикладі р. Дніпро. Проблема Дніпра стала наслідком політики СРСР щодо реалізації величезних проектів перетворення Природи, у тому числі антинаукового осушення Полісся, будівництва масштабних зрошувальних систем, ін. Негативні сигнали від їх впровадження відчуваються все більше і все частіше. Необхідно відмітити, що мова йде не тільки про сьогоденні проблеми, а й про право прийдешніх поколінь на природні ресурси, що задекларовано як головну вимогу у підписаному Україною міжнародному документі «Порядок денний на ХХІ сторіччя».

Матеріали дискусії складаються з трьох частин: І – запит; ІІ – відповідь;  ІІІ – полеміка.

 

Частина І. ЛИСТ до Голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Томенка М.В. і ЗВЕРНЕННЯ учасників громадського заходу, присвяченого Міжнародному дню Дніпра, до владних структур, наукової спільноти та громадськості.

 

Частина ІІ. ВІДПОВІДЬ в.о. Міністра екології і природних ресурсів України Курикіна С.І стосовно вирішення екологічних проблем басейну Дніпра.

 

Частина ІІІ.

АРГУМЕНТИ ТА КОНТРАРГУМЕНТИ

стосовно проблем водозбірного басейну р. Дніпро.

Співставлення Запиту та Звернення і відповіді на них свідчать, що катастрофічний стан р. Дніпро не визнається, відповіді на пропозицію предметно обговорити деталі проблеми та шляхи її вирішення не дається і навіть не вважається необхідним говорити про це.

Розглянемо деякі аргументи, наведені у відповіді в.о. Міністра Мінприроди України та науково обґрунтовані контраргументи.

Мінприроди не визнає прогресуючу деградацію р. Дніпро і вважає за можливе вирішити проблему за рахунок «комплексного підходу до водозбірного басейну з урахуванням водогосподарських заходів, переоснащення систем очистки стічних вод, ведення кращих сільськогосподарських практик, обов’язкового проходження екологічної експертизи, дотримання норм чинного законодавства». Таким чином, Мінприроди не припускає навіть думки про перетворення екосистеми річки в озерно-болотну екосистему і не бачить підстави для більш ретельного розгляду проблеми. В такому разі полеміка безглузда, але ми спробуємо навести ще раз загально визнані факти:

1. При будівництві каскаду водосховищ на р. Дніпро порушено вимогу Водного кодексу України в частині можливого обсягу зарегулювання стоку ріки, який повинен не перевищувати дві третини від його об’єму у самий маловодний рік. Таким чином, норми закону фактично порушено і нічого не пропонується для виправлення ситуації. Якщо цей факт розглядається як норма, то про який порятунок Дніпра може йти мова.

2. Зарегулювання Дніпра ніяк не могло збільшити об’єм води у річці, як це випливає з листа в.о. Міністра. Скільки давав природний сток з водозбірного басейну води до зарегулювання, таким він і залишився. Він сягає 30-40 км3 у рік. Це і тільки це обумовило зосередження потужної промисловості та містобудування поблизу річки, а зовсім не будівництво водосховищ. Сподіваємося, що це не потрібно комусь доводити. Треба рахувати не об’єм водосховищ, а середньорічний стік річки. Акумуляція води в водосховищах всього лише нівелює нерівномірність стоку на протязі року. Об’ємом водосховищ можна регулювати рівень води, але це не рятує від затоплення прибережної смуги в повінь, бо вже при будівництві водосховищ затоплені величезні площі родючих земель у цих смугах. Тому посилання на те, що зарегулювання стоку Дніпра дозволило забезпечити водою різні галузі економіки, а «саме: водопостачання міст, селищ та сільського господарства, виробництво енергії, зрошення земель, промислове рибальство та рибництво, санітарно-екологічні попуски …» - це спроба виправдати хижацьке ставлення до унікального природного ресурсу, яке було реалізовано в проектах зарегулювання р. Дніпро. Нижче будуть наведені додаткові факти у підтвердження такого висновку.

3. Фактично в результаті зарегулювання р. Дніпро ми втратили майже 20-30 % стоку за рахунок інтенсивного випаровування води майже з 7000  км2 площі водосховищ, зворотної фільтрації води з водосховищ у прилеглі території у зв’язку з підвищенням рівня води в них (до 34 м), безгосподарське відведення і використання великої кількості води для зрошення земель в природно безводних регіонах та так званих «санітарно-екологічних» попусків для промивки надмірно забруднених річок і водотоків в промислово навантажених регіонах. Зменшився також приток якісної води з підводних джерел у зв’язку з їх замуленням.

Звертаємо увагу на те, що всі наведені чинники до зарегулювання стоку не мали місця.

4. З кожним роком у водосховищах стає все менше заакумульованої води у зв’язку з їх інтенсивним замуленням в результаті водної ерозії прилеглих територій та розмиву і обвалення берегів. За даними київських екологів тільки у Кременчуцькому водосховищі щорічно на площі майже 1000 га з’являються очеретяні острови, що свідчить про інтенсивне замулення. За нашими розрахунками Дніпровське водосховище за період існування з  1934 р. по  2010 р.  втратило  вже  майже 20 % свого об’єму. За розрахунками американського вченого Б. Скінера  в разі прийняття рішення про розчистку водосховищ витрати електроенергії на це перевищують вироблений гідроелектростанцією її обсяг за весь період існування.

5. Якість води у водосховищах р. Дніпро постійно погіршується з причин недоочищення стічних вод у промисловості та житлово-комунальному господарстві, зносу з полів добрив і отрутохімікатів, а також знищення природних механізмів самоочищення води річок (затоплення порогів, замулення підземних джерел чистої води, зменшення до критичних значень швидкості течії). В результаті водосховища перетворилися у своєрідні могильники забруднюючих речовин та радіонуклідів. Незважаючи на ізоляцію радіонуклідів мулом вони нікуди не поділися і активно виносяться у воду різноманітними біотичними шляхами. Тільки переводом водного режиму річки у близький до природного стану можливо звільнити територію України від підводних могильників радіонуклідів у Дніпрі. До речі, фактично так би і було у випадку, якби не був зарегульований сток басейну річки і цієї проблеми давно би не стало. Дехто вважає позитивом те, що будівництво гребель забезпечує розповсюдження забруднення гуміновими речовинами річок, які витікають з торф’яників. По-перше, це не так, бо мільйони років вода витікала з цих же торф’яників і вважалася кришталево чистою, а, по-друге, дослідженнями Гідрометеорологічного інституту НАН України доведено, що наявність таких речовин у притоках Дніпра не перевищує нормативи. Безумовно, можливо суттєво зменшити забруднення скидів і в ідеалі ліквідувати їх взагалі, але без відродження природних механізмів самоочищення води якість води у водосховищах буде постійно знижуватися. На цей процес накладається також біологічне забруднення у наслідок цвітіння води та відмирання синьо-зелених водоростей. До речі, головною причиною цвітіння водойм є відсутність необхідної швидкості течії та перегрів води на мілководних ділянках, площа яких сягає 30 % поверхні водосховищ. Як свідчать дослідження гідробіологів, після будівництва гребель вміст синьо-зелених водоростей у дніпровській воді збільшився більш ніж у мільйон разів.

6. У листі Мінприроди України стверджується, що спуск дніпровських водосховищ обумовить зменшення водопостачання із басейну Дніпра. Всі наведені вище факти спростовують це твердження. Далі у листі стверджується, що в цьому випадку «необхідно буде істотно переобладнати і переоснастити системи комунального, промислового і сільськогосподарського водопостачання. Всі ці заходи потребують наукового обґрунтування, насамперед екологічного». В наших роботах доведено, що дійсно, на реалізацію такого сценарію необхідні будуть чималі витрати, але при цьому не наводиться жодної інформації про фінансові витрати на підтримку зарегульованого стану річки (укріплення берегів, розчистка русла, ремонт і підтримка в експлуатаційному режимі всіх споруд, осушення підтоплених територій і таке інше), а вони, за нашими розрахунками, значно перевищують витрати на дерегуляцію стоку та перебудову інфраструктури. Більш детально це викладено у наших наукових роботах (дивись використані джерела). Спуск водосховищ повинен бути виконаним не за якимись рішеннями, а на основі проектів, де буде все обґрунтовано і проведена їх експертиза. Виникає питання, чи є такі приклади? У США вже більше 300 водосховищ спущено на основі еколого-економічних проектів, у яких доведена як екологічна, так і економічна їх доцільність. На сьогодні Міжнародний валютний фонд припинив фінансування проектів щодо будівництва гребель на річках рівнинного типу та гідроелектростанцій на них.

В разі спуску водосховищ будуть повені,  але тільки з підтопленням прибережних смуг. Після сходу води з них тут будуть луки та плавні, які можуть бути використані для випасу худоби, огородництва та нерестилищ. Це також дозволить виконати вимоги Закону про прибережні водоохоронні зони.

7. Стандартне посилання на екологічно чисту гідроенергетику не відповідає дійсності, якщо враховувати затоплені території родючих земель і лісів, замулені річки, знищення найбільш цінних представників іхтіофауни та ін. До речі, якби, наприклад, на площі Каховського водосховища розмістити сонячні батареї, то виробленої електроенергії було б у 300 разів більше, ніж тепер від гідроелектростанцій.

8. У листі Мінприроди України як альтернативу спуску водосховищ приведено Закон України від 24.05.2012 р. № 4836-VІ «Про затвердження загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року». При цьому не відзначено, що така ж програма повинна бути виконаною у 2010 р., але вона повністю провалена. Нову чекає така ж доля, бо в ній не закладено нічого такого, що би кардинально змінило ситуацію, хоча ця проблема повинна була б стати першочерговою та загальнонаціональною.

9. У зверненні до Верховної Ради України було висловлене прохання предметно розглянути проблему екологічного оздоровлення водозбірної площі р. Дніпро, хоча б концептуально запропонувати програму її вирішення та намітити першочергові заходи. Хочемо ще раз наголосити, що ніхто і ніколи не наполягав на терміновому спуску водосховищ, а тим більше всіх одночасно. Все треба робити поетапно на основі детально обґрунтованих наукових і технічних рішень.

Прикінцеві висновки та запитання:

І. З наведених фактів випливає, що за весь період обговорення проблеми відродження водозбірного басейну р. Дніпро не висунуто жодного доказу про можливість екологічного оздоровлення головної водної артерії України базуючись на традиційних принципах, або завдяки реалізації традиційних підходів. Перегляд публікацій на сторінках державних, регіональних та приватних масмедіа [21, 22] яскраво підтверджує це.

ІІ. Які ще потрібні докази для того, щоб визнати проблему деградації водозбірного басейну р. Дніпро однією з найактуальніших в розбудові сталого розвитку України? Висловлюючись умовно, необхідно констатувати, що Дніпро «смертельно хворий», він «ще стогне, але вже не реве» і його необхідно «лікувати» в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

ІІІ. Чому і хто блокує розгляд проблеми як актуальної загальнонаціонального масштабу?

Попередньо, не вдаючись в детальний аналіз мотивів, можна стверджувати, що це Басейнова рада р. Дніпро, Державний Комітет України по водному господарству, Мін-природи України та політичні партії, які не містять у своїх програмах підтримку сталого розвитку.

Причини їх позиції, мабуть, криються у небажанні брати на себе відповідальність за розробку та виконання науково обґрунтованої надзвичайно складної довгострокової програми переводу водозбірного басейну р. Дніпро в близький до природного стан. Виправданням своєї позиції вони вважають те, що не їх дії призвели до виникнення цієї проблеми, катастрофічність наслідків зарегулювання стоку р. Дніпро проявиться через декілька десятків років і це вже будуть проблеми не теперішніх можновладців і політиків, а майбутніх. Таким чином, має місце ігнорування вимог «Порядку денного на ХХІ сторіччя» стосовно прав прийдешніх поколінь на природні ресурси. Яскравим прикладом невідворотності розплати за гігантоманію та хибне сподівання на перемогу в битві з природою стали екологічні наслідки від масових пожеж на території осушених боліт північно-західних регіонів України. Наслідки від зарегулювання стоку р. Дніпро можуть бути і будуть ще масштабнішими та призведуть до еколого-економічної катастрофи. Всі публікації стосовно цієї проблеми є попередженням політикам та владі про їх відповідальність за її замовчування, що може бути віднесено до категорії «злочин» перед прийдешніми поколіннями та Природою. До речі, на це також наполегливо звертали увагу такі визначні постаті як письменники О. Гончар і С. Плачинда та академік НАН України В.Топачевський.

3. Враховуючи достатньо потужний науково-технічний потенціал України, необхідно як найшвидше:

-                 розглянути альтернативні підходи до проблеми екологічного стану водозбірного басейну р. Дніпро;

-                 дати науково обґрунтовану оцінку стоку головної водної артерії України;

-                 в разі визнання сучасних практичних підходів до розв’язання проблеми екологічного оздоровлення р. Дніпро хибними,  започаткувати розробку нової концепції вирішення проблеми повернення до функціонування водозбірного басейну р. Дніпро в режим близький до природного, розглянувши всі можливі технологічні підходи до розбудови інфраструктури гео-техно-екосистеми;

-                 розробити довгострокову програму поетапного екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро та обґрунтувати етапність виконання робіт;

-                 по кожному рішенню необхідно передбачити громадське обговорення.

 

 

2 июля – Международный день Днепра

 

Много ли мы знаем о колыбели украинской р.Днепр, о её роли в экономике, истории и культуре страны?

Пресная вода становится важнейшим стратегическим ресурсом во всем мире. Надолго ли нам хватит пресной воды из Днепра? Каково её качество и что будет дальше?

На все эти вопросы мы попытаемся дать ответы на этой страничке, новости будут обновляться каждую неделю. Надеемся, что таким образом, мы вооружим общественность объективными знаниями и это послужит основанием для объединения небезразличных людей, всех кто любит наш Днепр в борьбе за его Возрождение.

Директор Института,

член-корреспондент НАН Украины

А.Г. Шапарь

 

23 мая 2016 г.

Экологическая чистота гидроэнергетики?

 

Сложилось ошибочное мнение об экологической чистоте гидроэнергетики. Если на горных реках строительство плотин для производства гидроэнергии приводит к относительно большому площадному подтоплению территории и экологическим последствиям, то на равнинных реках это уже экологическая катастрофа. Так, строительство каскада Днепровских водохранилищ привело к изъятию из сельскохозяйственного производства 73,2 тыс. га плодородных земель, подтоплено 7 млн га территории, нарушен или заблокирован природный сток очищенных грунтовых вод и родников в реку, затоплены природные нерестилища особо ценных видов рыбы, в интересах энергетики нарушен природный сезонный режим изменения уровней воды в реке и реализуется вредный для всего живого суточный режим. Водохранилища постепенно превращаются в места захоронения тяжелых металлов и других токсикантов, вода в Днепре стала непригодна для питья без предварительной обработки, уничтожили редчайший Памятник природы – каскад порогов и заборов на реке длиною более 100 км, тем самым лишив реку очистительного механизма от биозагрязнения, искусственно создали благоприятные условия для размножения сине-зелёных водорослей и т.д. К сожалению, всё это происходило на всех этапах принятия решений по зарегулированию.

Возникает закономерный вопрос: зачем же тогда было создавать водохранилища и оправдывать это необходимостью получения дешевой электроэнергии при столь значительных экологических последствиях? Действительно, затопление Днепровских порогов обеспечило беспрепятственный водный путь с верховий Днепра до устья и в первые годы после строительства Запорожской плотины это дало значительный эффект, чего не скажешь сейчас. Роль и значение гидроэнергетики сильно изменились и удельный её вес не превышает 5 – 7% в общем отчёте её производства. Практически вся гидроэнергия используется с целью аккумуляции воды для сглаживания суточного колебания энергопотребления. Хотя при разумной ценовой политике в суточном распределении потребления, можно достичь большего эффекта. Можно ли назвать разумным создание гидроэлектростанции на Днепре, если, например, с площади зеркала воды в Каховском водохранилище можно получить в 300 раз больше электроэнергии за счёт применения солнечных коллекторов. А сглаживание пика потребления электроэнергии можно достичь путём строительства мини-ТЭЦ или, как это делается во многих странах, гидроаккумулирующие водохранилища создаются не в пойме реки, а на высоком берегу.


В этом случае экосистема поймы реки остаётся в природном состоянии. Таким образом, можно сделать вывод, что строительство водохранилищ на равнинных реках для получения гидроэнергии является одним из самых экологически «грязных» видов хозяйственной деятельности.

P.S. Затронутые здесь проблемы в дальнейшем будут более подробно рассмотрены.

Директор института,

член- корреспондент НАН Украины

А.Г. Шапар

 

 


© Институт проблем природопользования и экологии НАН Украины